Твори авторів, доданих у програму 2 класу
Мар’яна Савка
"У нашої Насті"
У нашої Насті —
штанята смугасті.
У нашого тата —
сорочка картата.
У нашої мами —
хустинка в горошок,
а я й без хустинки
у мами хороша.
В зеленій спідничці,
у жовтій кофтинці,
така я гарненька,
немов на картинці…
І треба ж було
народитись такою!
Ото пощастило
родині зі мною!
Сергій Пантюк
«Неслухняники»
Розвіршу вам скажі кльові:
Конить скачик до дірбові,
Сходце сонцить, дрім котячись,
Щебетейко солов’ячить.
Ранний гарнок. Лерез чоси
Лозять мчі у вербокози.
Доді! Госить! Збаг часнути –
Я замовився у плуті!
Пан Перевертас
Коли удома все гаразд,
Приходить пан Перевертас,
І тільки поруч він з’являється,
Одразу все перевертається:
Жене до нірки кішку мишка,
Мене читає зранку книжка,
Блукає братик по оселі,
Збирає іграшки на стелі.
змія летить, а птах повзе,
Горішок білочку гризе,
Руками я карбую крок -
Батькам пора у дитсадок!
А якось літньої доби
Пішли збирати ми гриби,
Та вибіг пан Перевертас
І вже гриби збирають нас!
Такий він пан Перевертас!
Якби щодня бував у нас,
То став би рідним і близьким,
Шкода, батьки не дружать з ним...
Шпаки і сова
Надвечір'ям гомінким
До галявини
позліталися Шпаки
Із гущавини.
Зупинила їх Сова,
Звівши крила:
"Я красуня лісова!
Зрозуміло?
Неймовірна, незбагненна,
В мене пір'я, наче шовк.
Залицяються до мене
Грак, Орел і, навіть, Вовк...
Так що вам, страшки чубаті,
Краще й поруч не літати!"
З'ясувалось, що Шпаки -
Хлопці ввічливі.
Й хоч були вони таки
Трохи знічені,
Згуртувались і хутенько
Піднесли Сові люстерко,
Непомічені.
Ще такого не бувало,
Ліс, мов громом розірвало!
Й навіть Курка глухувата
Із найдальшого села
Чула як репетувала
Перелякана Сова,
Що забилась у дупло,
Аж за нею загуло!
А Шпаки собі літають,
Креслять траєкторію
Й дітлахам розповідають
Цю сумну історію...
Тамара Коломієць
Веселиця
Росте в саду веселиця,
На вітрі листя стелиться,
На кожній гілці ягідка,
Що ягідка, то й загадка
Цяцькована, мудрована,
У кісточці захована.
Зриваю всім по ягідці,
Загадую по загадці.
* * *
Біла грядка —
Чорні зернятка.
Посіяла по порядку —
Та й маю загадку.
Хто зернятка знає,
Той відгадає.
* * *
Скинув шубку їжачок —
Шоколадний бочок.
Закотився у траву,
Воду випив дощову,
Вниз потягся корінцем,
Стебельцем угору.
Став маленьким деревцем
В школі біля двору.
В деревця тоненький стан.
Деревце зовуть…
* * *
Що на хаті дах,
А на даху — птах.
Скрипить-рипить, немазаний,
До палиці прив’язаний,
Не співає, не літає,
Ніс за вітром повертає.
* * *
Цей скляр старанний дуже —
Вночі посклив калюжі.
Та тільки сонечко зійшло —
Відразу десь пропало скло.
* * *
У носатого Івана,
Одежина дерев’яна.
Він у чистім полі ходить
І по ньому носом водить.
Не стрижений, не чесаний
Гострим ножем затесаний.
* * *
Чекали на мене сади.
І кликали люди: — Іди! —
Пішов я. Сади пораділи,
Листочками залопотіли.
Зробились і люди веселі,
Та ба! — поховались в оселі.
Неначе у піжмурки граються —
Покличуть мене і ховаються.
* * *
На тонких бринять стеблинках
Між травинок і пеньочків
Сині-сині, звуться дзвінко,
Лісові квітки…
* * *
Довгохвосту лиску маю,
У дорогу посилаю: —
Ходи, ходи, лиско,
Не далеко — близько,
Ходи, лиско, по ряду,
Клади хвоста по сліду,
З одним розпрощайся —
Другим запасайся.
* * *
Мірошниця біла-біла,
Беручка до свого діла:
Сіє, віє, січе, меле
Та по землі муку стеле.
* * *
Руда, руда рудиця
Рудим хвостом гордиться.
В неї шуба найпишніша,
В неї вдача — найхитріша.
* * *
Водовоз-торохтій
Над землею гуркотів,
Батожищем блискав,
Водицею бризкав.
* * *
Дівча вітру вклонялося,
Дівча вітру питалося: —
Скажи мені, хто я така,
Виростаю тонка, струнка,
Стою, коси розпустивши,
Сукеночку побіливши,
Не плетену, не зшивану,
Не знати ким надівану.
* * *
Що сивий кінь
Внизу біжить,
Та так біжить —
Піна в’ється.
Сідло ж його
Над ним лежить —
Лежма лежить,
Не здригнеться.
* * *
Ходить Густя з Густятами
Не ногами — лопатами,
Суха з води випливає,
Траву рогом випасає.
* * *
У печері при заслоні
Сидить плескун на припоні.
Не висидить, не вимовчить,
А з печери не вискочить.
* * *
Одчиняйтесь, ворота,
Наїхала кіннота.
Вони з тіста ладовані,
Білим сиром годовані,
На конику погуцують,
На ворота погукують:
— Одчиняйтеся!
* * *
Що воно за сіть
Впала з верховіть,
Впіймала не рибку —
Медяника скибку,
Не ряску озерну,
А золоті зерна?
* * *
Білий білан
Упав на лан,
Замів сліди
Помелом бороди.
* * *
Крикля-зникля за горою
Забавляється зі мною.
Я кричу:
— Як звуть тебе? —
А вона ягнятком:
— Бе! —
Я лякаю:
— Перейму! —
А вона телятком:
— Му! —
Серджусь я:
— Агій, лиха! —
А вона сміється:
— Ха!
* * *
Котилось котильце,
Котильце-барильце,
То вище і вище,
То нижче і нижче.
Закидало в віконце
Золоте волоконце.
* * *
Лежить-біжить
Без’язика,
А гомонить,
Як музика.
* * *
Ухопився за дріт,
Покотився у світ,
Потяг близняток
Цілий десяток.
* * *
Літун-шелестун,
Замітайло-клопотун,
Усе листя полистав,
Усю хвою розчесав,
В усіх димах бруднився,
В усіх річках обмився.
* * *
Ішла Улита,
Черепком сповита,
Безрука, безнога,
Чотирирога.
* * *
Летів гість
З дальніх міст —
На все небо
Білий хвіст.
* * *
Покурилася кура
Мимо нашого двора —
З двома гнутими рогами,
З двома взутими ногами,
З одним оком у чолі
І з сідуном у сідлі.
* * *
Ішов плаксій невтишимий,
Ридаючи ридма.
В небі пояса покинув,
Щоб всім було видно.
Нехай собі красується,
Променями тканий.
Нехай усяк милується —
Ніхто не дістане.
* * *
Ходив сівач,
Сівач-рогач,
По синьому лані,
По сивім оранні,
Сіяв-садив —
Не заскородив:
Золотий овес
Зверху увесь.
* * *
Чудернацький вертоліт
Прилетів і сів на пліт.
В нього крильця слюдяні,
В нього лапки дротяні,
В нього очі-фари —
І всього до пари.
Звідкіля ж цей вертоліт?
Занесло аж із боліт —
Ледь не з’їла жабка…
Вертоліт цей…
* * *
М’який, білий стелив постіль,
Тверду, чорну укрив поспіль,
Щоб зелене тепло спало,
Тепло спало, рясно встало.
* * *
Сидять злюки на грядці,
Мають латку на латці,
Мають свиту на свиті
Ще й землею укриті.
* * *
Я хоч хатка, а жива.
Є у мене голова.
Лапи аж чотири
(Кожній — по квартирі),
А в комірку ззаду вліз
Ящериний гострий хвіст.
Дах — мов костомаха.
Звусь я…
* * *
Біла копиця
Йде води напиться,
Хвицає ногами,
Буцає рогами,
Бородою трясе,
Молоко несе,
Ласує лозою,
Зветься…
* * *
Скочив скочень на жердину,
Випнув груди, вигнув спину,—
Та лиш тоді заспівав,
Як сам собі поплескав.
* * *
Я гойдаюсь на билинці,
Зерно в кожній комірчинці,
Хоч дрібнісіньке-дрібне —
Молочко у нім смачне.
Добрі з ним коржі на смак.
А зовусь я просто…
* * *
Чи усі ви ягідками
Смакували?
Чи усі над загадками
Міркували?
Ще б хотіла пригостити-
Загадати,
Та нема вже ні струсити,
Ні зірвати.
Немає коментарів:
Дописати коментар